Материнство... святе і прекрасне, оспіване поетами,
увіковічене художниками на полотнах. Жінка- мати була охоронницею, добрим
ангелом домашнього вогнища, її
мудрість поважали в сім’ї, в її розрадах знаходило спокій зранене й зболіле синівське серце.
мудрість поважали в сім’ї, в її розрадах знаходило спокій зранене й зболіле синівське серце.
Берегиня… Яке поетичне, точне і загадкове
наймення! Берегиня - це та, що береже тепло, оберігає нас від невірного кроку.
Це та, що ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а сама жертвує задля нас всім.
Це та, що темними ночами колихала дитину, не зімкнувши очей ні на мить.
«Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ
святе слово «м-а-м-о», мовлене устами янголятка, і осяє хатину, як дар Божий, тільки не дано нам
запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше
нахилилася мати. Це - мить, і
це - вічність, бо мама завжди
з нами, вона живе у нас, у наших дітях та внуках, в усьому нашому роді та
береже нас і благословляє на добро» (Ярема Гоян).
Немає кращої любові, як любов материнська, бо всі любові цвітуть і перецвітають, а любов материнська вічна, вона вічно пестить і гріє серця своїх дітей.
Немає кращої любові, як любов материнська, бо всі любові цвітуть і перецвітають, а любов материнська вічна, вона вічно пестить і гріє серця своїх дітей.
Мати-берегиня, мати-Україна, Божа Мати...
Ці три слова, як три скрижалі, що тримають українську душу у цей тривожний,
лихолітній час.
Війна зловісним смерчем прийшла на нашу землю знов.. Стиснулося
від болі материнське серце. Добра
і ніжна, провела мати за ворота своїх синів-соколів і буде вірно чекати та щиро молитись за порятунок кожного сина, за порятунок
України...
Благословенна хай буде у віках українська жінка-матір, що приносить у жертву своїх синів в ім'я України!
Благословенна хай буде у віках українська жінка-матір, що приносить у жертву своїх синів в ім'я України!